Історія

Необхідність у дотриманні елементарного порядку руху виникла після того, як людина перестала задовольнятися пішим способом переміщення і пересіла на коня, а потім - з винаходом колеса - у віз.

Виникаючі під час руху конфлікти між екіпажами та пішоходами призвели до необхідності здійснення нагляду і контролю, в деяких випадках і покарання злісних порушників. Перші відомі спроби впорядкувати міський рух були початі ще в Стародавньому Римі Гаєм Юлієм Цезарем. За його указом в 50-х роках до н. е. на деяких вулицях міста було введено односторонній рух. З сходу сонця і до кінця «робочого дня» (приблизно за 2:00 до його заходу) був заборонений проїзд приватних візків, колісниць і екіпажів. Приїжджі були зобов'язані залишати свій транспорт за межею міста і пересуватися по Риму пішки або найнявши паланкін. На дорогах імперії було прийнято лівосторонній рух, що дозволяє залишати праву (збройну) руку вільною. Тоді ж була заснована спеціальна служба нагляду за дотриманням цих правил, в неї набирали в основному колишніх пожежників з числа вільновідпущеників. Основні обов'язки таких регулювальників полягали в запобіганні конфліктів і бійок між власниками транспортних засобів. Багато перехрестя залишалися нерегульованими. Знатні вельможі могли забезпечити собі безперешкодний проїзд по місту - вони висилали попереду своїх екіпажів скороходів, які розчищали вулиці для проїзду господаря.

У середньовічній Європі був прийнятий правобічний роз'їзд лицарів, який діє до цього дня в більшості країн, у тому числі в Росії. Лівосторонній рух, чинне у Великобританії, Індії, Японії, Бірмі та на Кіпрі, бере свій початок з правил, що регулюють рух суден.

Сучасна історія правил дорожнього руху бере свій початок у Лондоні 10 грудня тисяча вісімсот шістьдесят вісім року на площі перед Парламентом був встановлений механічний залізничний семафор з кольоровим диском. ЙОГО винахідник - Джон П. Найт (Джон Пік Knigh) - був фахівцем з залізничним семафора. Пристрій управлялося вручну і мало два семафорних крила. Крила могли займати різні положення: горизонтальне - сигнал «стоп»; і опущені під кутом 45 градусів - можна рухатися з обережністю. З настанням темряви включали обертається газовий ліхтар, який подавав сигнали червоним і зеленим світлом. До семафора був приставлений слуга в лівреї, в обов'язки якого входило піднімати і опускати стрілу і повертати ліхтар. Однак технічна реалізація пристрою виявилася невдалою: скрегіт ланцюга підйомного механізму був настільки сильним, що проїжджали коні шарахалися і вставали на диби. Не пропрацювавши й місяця, 2 січня 1869 семафор вибухнув, що знаходився при ньому поліцейський був поранений.

Діяли в ті часи і дивні для сучасної людини правила - щоб обивателі не лякає «вогняного чудовиська», перед автомобілем повинен був бігти хлопчик і попереджати про наближення екіпажу.

14 серпня 1893 року у Франції прийняли перші правила руху для автомобілів.

Вік возів, та карет

Розглянемо як розвивалися зародки Правил дорожнього руху на території сучасної України і в державах до складу яких вона входила.

Російська Імперія.

Цар Петро I на початку свого царювання, 17 століття, видав пряму вказівку про дотримання безпеки дорожнього руху, в якому заборонив їздити без візниць на конях без споряджень управління.

З створенням в 1718 р. поліцейських органів, контроль за дотриманням правил дорожнього руху (далі ПДР) в Санкт-Петербурзі був покладений на поліцію.

Слід зауважити, що держава встановлювала не тільки правила, а й покарання за їх порушення.

Цариця Анна наказувала їздити тільки на загнузданих конях:

«Со всяким опасением и осторожностью, смирно! Ослушников же бить кнутом и ссылать на каторгу».

З часом ПДР були деталізовані. У розпорядженнях адміністрацій різних міст наприкінці XVIII століття знаходимо такі вказівки:

«Когда случится подъехать к перекрестку, тогда ехать еще тише и осматриваться во все стороны, дабы кому повреждение не учинить или с кем не съехаться»; «На мостах через реки карет не обгонять, а ехать, напротив, порядочно и нескоро».

Конкретизація правил продовжувалась і в XIX столітті. Видана в 1883 р. «Инструкция городовым Московской полиции» вручалася кожному городовому, який зобов'язаний був завжди мати її при собі і керуватися у своїх діях.

З обов'язків городових, згідно інструкції «Соблюдение порядка и безопасности на тротуарах, дорогах и бульварах» відомо наступне:

«Наблюдать, чтобы при езде по улицам правящие лошадьми:

а) не ездили вперегонку (Примечание: не запрещается объезжать умеренной рысью тихоедущих);

б) при спуске под гору, на перекрестках, а равно перед переезжающими и переходящими улицу сдерживать лошадей;

в) уступали дорогу крестным ходам, похоронным и другим процессиям, проходящим частям войск и арестантским партиям, а при недостатке места для проезда останавливались, пока не проследуют;

г) не ездили на лошадях невзнузданных;

д) зимою не ездили на санях без подрезов, препятствующих раскату (Примечание: правило это не распространяется на крестьянские возы»).

З короткого екскурсу в минуле стає зрозумілим, що пересування людей, на різних транспортних засобах потребує певних правилах. А раз є правила, то необхідний і той, хто стежив би за їх дотриманням.

Століття автомобілів

Повернемося в початок ХХ століття, коли кількість автомобільного і гужового транспорту продовжувало зростати. Градоначальники розпорядилися про обмеження швидкості їзди спочатку до 12 верст на годину (12,84 км/год), а в 1907 р. - до 20 (21,4 км/год).

Першими в Україні та Росії, хто з появою автотранспорту відчув складності в пересуванні, були жителі великих міст: Києва, Москви та Петрограду (Санкт-Петербург). 

Автомобілі та мотоцикли в цих містах вже не були рідкістю і помітно знизили пропускну спроможність транспортних артерій і безпеку руху.

У 1908 р. «Московские ведомости» писали: «В Санкт-Петербургской полиции сделано следующее нововведение: чинам полиции на некоторых постах более бойких по движению улиц присвоены короткие белые трости для регулирования движения и безопасности пешеходов. Постовой городовой в случае надобности остановить экипаж или целый ряд экипажей поднимает трость вверх по направлению останавливаемого движения. Все возницы по этому знаку – немедленно и беспрекословно должны останавливаться и продолжать движение тогда, когда трость будет опущена. Этому же подчинены в Петербурге и вагоновожатые при электрическом трамвае, шоферы при автомобилях и велосипедисты». Надалі коротка біла тростина отримала смугасте забарвлення, щоб бути більш помітною.

У затвердженій 12 жовтня 1918 Інструкції «Об организации Рабоче-Крестьянской милиции» обов'язки міліції пояснювалися так: «наблюдение за исправным состоянием дорог, мостов, улиц, площадей, а также надзор за порядком движения на них».

Перший офіційний документ

Перші єдині для всієї країни «Правила движения по улицам городов, населенных пунктов и дорогам СССР» були введені в 1961 р. Потім після деякої переробки ці Правила були перезатверждені в 1965 р. і діяли до 1 січня 1973 року.

Міжнародна конвенція про дорожній рух

У 1909 році була розроблена перша Міжнародна Конвенція, яка визначила єдину (спільну) систему дорожньої сигналізації. Вона складалася із 4-х знаків.

"Нерівна дорога", "круті повороти", "залізничний переїзд" і "пересічення доріг".

У 1949 році Організацією Об’єднаних Націй (ООН) була прийнята Конвенція про дорожній рух і Протокол про дорожні знаки і сигнали. Ціллю Конвенції було сприяння розвитку і безпеці дорожнього руху у всіх країнах. До Конвенції приєдналася більшість розвинутих країн світу, у тому числі Радянський Союз (1959р.), що сприяло уніфікації національних документів щодо правил дорожнього руху.

У зв’язку з ростом автомобілізації, удосконаленням конструкції транспортних засобів і організації дорожнього руху у 1964 році в рамках Європейської економічної комісії ООН її робочими органами була почата розробка нових документів з організації руху. Як наслідок, у 1968 році на конференції ООН у Відні були прийняті Конвенція про дорожній рух і Конвенція про дорожні знаки і сигнали.

Конвенція про дорожній рух 1968 року включає в себе загальні положення, правила дорожнього руху, умови допуску до міжнародного руху автомобілів і причепів, велосипедів і велосипедистів з навісним двигуном, вимоги до водіїв автомобілів та заключні положення.

З часу введення Правил 1973 р. в СРСР відбулися значні зміни в практиці організації дорожнього руху, змінилося законодавство про відповідальність у сфері дорожнього руху. Також саме в цей час вперше було введено обмеження швидкості руху у містах -60 км/год.

Робочими органами Комісії РЕВ (Ради економічної взаємодопомоги) по співробітництву в галузі транспорту та Комітетом з внутрішнього транспорту ЄЕК (Європейської економічної комісії) ООН сформульовано ряд нових рекомендацій, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху. Все це вимагало періодичного коректування Правил. Тому в редакцію ПДР від 1973 р. наказами МВС СРСР вносились окремі зміни та доповнення в 1975, 1976, 1979, 1980, 1984 і 1987 рр..

Українські правила дорожнього руху.

Після здобуття Україною незалежності виходять в світ перші національні «Правила дорожнього руху», затверджені постановою Кабінету міністрів України 31 грудня 1994 р. № 1094.

Зрозуміло, що вони були не ідеальними, оскільки фахівці, які розробляли Правила дорожнього руху для Радянського Союзу, залишились в Російській Федерації: у них були знання, у них була інформація про всі нововведення, у них був досвід. Тому перші ПДР України були засновані на Союзних, хоча при розробці бралися до уваги, в першу чергу, вимоги Міжнародної Конвенції «Про дорожній рух» від 1968 року, досвід ряду європейських країн, деяких з штатів США та Австралії.

З моменту введення в дію перших національних Правил дорожнього руху в Україні було прийнято багато міжнародних договорів про порядок руху, Законів України, Державних Стандартів, в самі Правила близько 10 разів вносилися зміни. За цей час наші розробники ПДР накопичили певний досвід, оцінили положення Правил з точок зору інспектора ДАІ і водія і зрозуміли: необхідна нова редакція Правил, в якій будуть враховані всі зміни, що відбулися за останні кілька років. Таким чином, за ініціативою Головного Управління Державтоінспекції МВС України та Науково-дослідного центру безпеки МВС України була розроблена нова редакція Правил дорожнього руху, яка прийнята постановою Кабінету міністрів № 1306 від 10 жовтня 2001 року і діє вже з 1 січня 2002 року .